Найближчим часом, одразу після перемоги України, я планую втілити в життя нову серію військово-історичних турів під назвою «Шляхами війни». Вони пройдуть територіями, де століттями розташовувалися фортифікаційні споруди для захисту південних рубежів українських та російських земель від османських набігів, а сьогодні, за іронією долі, стали театром воєнних дій із захисту від російської орди. Розпочавшись у 2014 році з окупації українського Криму та перетворившись після восьмирічного збройного протистояння на сході України на повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року, цей удар у спину призвів до сотень тисяч жертв серед цивільного населення, десятки міст та сотні селищ повністю зруйновані, а мільйони біженців були змушені залишити свої домівки. Світ не знав подібної катастрофи цивілізаційних цінностей та світового порядку з часів першої та другої світових воєн, масштаби людського горя та руйнувань вражають.
Один з цих оборонних рубежів, Українська оборонна лінія, побудована в період з 1635 по 1638 роки за проектом німецького генерала Йоганна Вейсбаха, перекривала Муравський шлях османам, які чинили напади на Слобідську і Лівобережну Україну. Вона є продовженням Ізюмської, і являє собою військово-інженерну систему земляних валів, дерев’яних споруд, лісових засіків, мостів загальною длиною більш ніж 285 км. Українська лінія складалася з 16 фортець та 49 редутів, розташованих на відстані приблизно 20 км один від одного та з’єднаних між собою високим земляним валом і глибоким ровом. На будівництві щороку працювало 20 тисяч гетьманських, 2 тисячі слобідських та близько 10 тисяч посполитих козаків. Українська лінія втратила своє оборонне значення у 1770-их роках, коли на півдні від неї було збудовано нову — Дніпровську лінію.
Побачивши не одну війну, в 2014 році вкотре в своїй історії місця де розташовувалася Українська оборонна лінія знову стали редутом захисту від варварства та заздрісної жадібності. 8 років війни з Росією з оборони Донбасу виросли в повномасштабну війну з дикою ордою, що хлинула 24 лютого 2022 р. з трьох географічних напрямків. Проваливши десантну операцію в аеропортах Гостомеля та Жулян, десятки кілометрів колон совкової бронетехніки рушили на Київ із півночі, перетнули кримський перешийок з півдня, і розпочали масований наступ на сході.
Розраховуючи на обіцяну командуванням швидку перемогу, російські військові зіткнулися із запеклим опором всього цивільного населення, загонів територіальної оборони та професіоналізмом кадрових військових Збройних Сил України. Не впоравшись із плануванням та логістичними завданнями, багатокілометрові черги ворожої бронетехніки та живої сили швидко знищувалися мобільними загонами ЗСУ, які в режимі реального часу мали повну ситуаційну обізнаність. Її забезпечували підрозділи радіотехнічної, радіолокаційної та супутникової розвідки, наглядові пости оснащені камерами спостереження та новостворені розрахунки аеророзвідки, що застосовували цивільні квадрокоптери та саморобні літачки для виконання бойових завдань. В результаті ворог здригнувся, і зазнавши величезних втрат був змушений відступити на північному напрямку, відвівши залишки своїх деморалізованих військ від Києва, Чернігова, Сум і Харкова, та змістивши акцент на східний і південний напрямки.
Далі була блискуча контроперація зі звільнення Харківської та частково Луганської області, двомісячна спецоперація з деокупації Миколаївської та Херсонської областей та багато інших героїчних сторінок історії звільнення українських земель. Сотні тисяч солдатів російських окупаційних військ знайшли свою безславну смерть на цих землях, більшість з них так і залишилися, цілком або по шматках, лежати в полях, лісах і посадках, перетворившись на корм для тварин і добриво для чорноземів України.
Хто до нас із мечем прийде, той від меча й загине.
Сьогодні, коли я пишу цей анонс, Збройні Сили України та всі українці готуються до великого контрнаступу з метою раз і назавжди звільнити окуповані Росією території України та відновити міжнародно визнані у 1991 році кордони у відповідності до Статуту ООН та іншими міжнародними правовими актами. Після перемоги, як тільки відкриються кордони, ми зробимо свій перший військово-історичний тур місцями української бойової слави, маршрут та опис якого найближчим часом я розташую на цьому сайті. Ви повинні це бачити та знати, розповідати дітям та внукам, щоб запобігти цьому “можем повторить” у майбутньому, бо в нас заведено казати “ніколи знову”. Слідкуйте за моїми оновленнями, підписуйтесь на профіль в Instagram та Facebook, ви обов’язково маєте побачити наслідки найбільш сучасної війни 21 століття на території Європи.